13. 04. 20.

   Історія  України   9 клас.

   Тема : Особливості національного руху

                      1908-1914р.

       1. Створення Товариства Українських Поступовців ( ТУП).

          

Товариство українських поступовців (ТУП) - нелегальна міжпартійна громадсько-політична організація, що діяла у Наддніпрянській Україні в 1908-1917. Створена на поч. 1908 у Києві за ініціативою членів Української демократично-радикальної парти для координації діяльності українського національного руху в період наростання реакції в Російській імперії. До ТУП, крім дем.-радикалів, увійшли діячі соціал-демократичних (С. Петлюра, М. Шаповал, В. Винниченко) та ліберальних (А. В'язлов, Є. Чикаленко, А. Ніковський, Ф. Матушевськийіа ін.) організацій, які об'єднались у ній на засадах парламентаризму та конституціоналізму. Керівним органом ТУП була Рада (знаходилася у Києві), яка обиралася на щорічних з'їздах організації. Осередки організації - “громади ТУП” діяли по всій Україні (бл. 60), а також у Петербурзі та Москві. Напередодні Першої світової війни до Ради ТУП входили Є. Чикаленко, С. Єфремов, Ф. Матушевський, О. В'язлов, В. Леонтович, О. Ніковський, Л. Яновська, В. Прокопович, Д. Дорошенко, Л. Старицька-Черняхівська, О. Корчак-Чепурківський, Л. Жебуньов, П. Холодний. Неофіційними друкованими органами ТУП були газета “Рада” та журнал “Украинская жизнь” (виходив у Москві в 1912-17, ред. О.Саліковський та С.Петлюра). На щорічних нелегальних з'їздах ТУП обговорювалися назрілі політичні та культурницькі питання. Основні напрями діяльності - культурницька робота (створення “Просвіт”, клубів, поширення видань), виховання національної свідомості, створення блоків з ін. організаціями у відстоюванні політичних свобод, участь у виборах і роботі Державної Думи, поширення кооперативного руху. ТУП виступало за проведення українізації шкільництва, запровадження української мови у середній школі, судівництві, церковному житті. Політична програма ТУП зводилась до трьох основних вимог: парламентаризму, перебудови Російської держави на федеративних засадах, національно-територіальної автономії України.

    2. Дмитро Донцов і обгрунтування ідей сепаратизму.

   

   

  

Ідейний розвиток

Доля судила Донцову довгий життєвий шлях: на полі української публіцистики він працював безмаль 65 років. Світ за цей час сильно змінився, змінювались і погляди Донцова. В загальних рисах можна виділити три етапи його ідейної біографії.

Перший з них – соціал-демократичний (до 1913 року). В цей час молодий публіцист плине фарватером ідейних течій своєї доби, студіює й популяризує Маркса та Енгельса і навіть… викриває “українських буржуазних націоналістів” (під якими він розумів власне представників ліберального, поміркованого українства).

Другий етап – націоналістичний – почався в 1913 році і тривав десь до 1939 року (умовно кажучи, до кінця “Вісника”). В 1913 році Донцов круто перекладає кермо своєї долі, виголосивши промову (надруковану брошурою) за здобуття Україною незалежності. У творах цього періоду (який є найпліднішим і найважливішим в житті Донцова) вирішальною рушійною силою історичного процесу виступає не боротьба класів, але націоналізм, незломна воля нації до буття та самореалізації.

Третій етап, для якого важко підібрати чітке окреслення (умовно можна назвати його містичним) тривав десь з 1939 року до кінця життя Донцова. Не заперечуючи відверто виголошених в попередньому періоді засад, Донцов все більше уваги почав приділяти проблемам духовного розвитку, вбачаючи в поступі духу джерело суспільних і політичних змін.

Але протягом всього життя нашого українського Макіавеллі його провідною зорею була незалежна українська держава і боротьба проти Росії як головного ворога нашої незалежності.

 Домашнє завдання: параграф 28, пункт 4.