Історія 5 клас.
Тема: Історичні праці про Україну
та їхні автори.
1. У чому особливості руських літописів?
Найдавнішими літописними творами, що дійшли до нашого часу, є "Повість временних літ", "Київський літопис" (XII ст.) та "Галицько-Волинський літопис" (XIII ст. ). "Повість временних літ" збереглася у трьох редакціях і багатьох списках. її укладання пов'язують з ім'ям ченця Києво-Печерського монастиря Нестора. Це своєрідний вступ до вітчизняної історії, конспективний виклад подій, подекуди без їх точного датування, від створення світу до 1110 — 1113 pp., тобто до подій, свідком яких був сам Нестор. На думку вчених, у "Повісті" використані й більш ранні літописні тексти. Розповідь про слов'ян починається в ній з легенди про заснування Києва братами Києм, Щеком і Хоривом та їхньою сестрою Либідь. Поряд із відомостями про Київську землю тут наводяться дані про події у Візантії.
"Повість временних літ" дійшла до нас не в первісному вигляді, а в списках найдавніших літописів, зокрема, Лаврентіївського та Іпатіївського. Перший із них переписаний монахом Лаврентієм у 1377 р. на замовлення Суздальського і Нижегородського великого князя Дмитрія Костянтиновича з "вітхого" літописця, який закінчувався подіями 1305 p., інший — Іпатіївський літопис — або, як його ще називають, "Літопис руський", переписаний близько 1425 р. з різних старих зведень. Він складається з трьох частин: "Повісті временних літ", Київського та Галицько-Волинського літописів. Історія Русії-України викладається у цих трьох частинах з найдавніших часів до кінця XIII ст. Зазначимо, що під час переписування літописів їхні тексти зазнали редагування, на них відбилася мовна культура північно-східних князівств XIV—XVI ст.
Перші сторінки Іпатіївського (початок XV ст.) та Лаврентіївського (1377 р.) літописів із початком "Повісті временних літ"
"Київський літопис" висвітлює історію Подніпров'я. У Його створенні брали участь багато авторів. Літопис охоплює події з 1118 по і 198 p., причому викладені вони з більшою хронологічною точністю. Під 1187 р. тут уперше вживається слово "Оукраина". Згадуючи про смерть князя Володимира Глібовича. літописець писав: "О нем же Оукраина много постона".
Події у Галицькій землі та на Волині у XIII ст. відображені в "Галицько-Волинському літописі". Він складається з двох частин: літописця Данила Галицького (1205—1258) і Волинського "Поученіє" (Лаврентіївський літопис) та автограф-графіто князя Володимира Мономаха у Софійському соборі літописця (1259—1290). Створений за часів, близьких до описаних у ньому подій, літопис досить докладно передає зміст подій, що відбулися в XIII ст. Його первісний текст мав досить своєрідну структуру. Літопис складався з кількох повістей, які лише пізніше були зведені укладачами воєдино.
2. Про що розповідають козацькі літописи?
Козацькі літописи — історико-літературні твори кінця XVII-XVIII ст., в яких висвітлювалася історія України, козацтва. В їх основі — бурхливі політичні події другої половини XVII — початку XVIII ст., війна українського народу 1648-54 під проводом Б.Хмельницького, які мали надзвичайно великий вплив на кристалізацію національної свідомості українського народу. Автори К.л. (переважно військові канцеляристи, освічені вищі козацькі чини) залучали до своїх творів нові джерела (документи урядових та монастирських архівів, зарубіжні хроніки), переосмислювали їх, внаслідок чого літописна форма викладу матеріалу витіснялася розгорнутою літературно-історичною розповіддю, що містила вже елементи наукового підходу до осмислення історії, свідчила про новий етап у розвитку українського літописання, про перехід від накопичення історичних знань до історичної науки. Вони давали подіям особистісне тлумачення, намагалися створити цілісну і переконливу модель української історії, виділити в оповіді головні епізоди, проаналізувати їх та встановити між ними зв’язок. Таким чином опис історії переростав у її художнє дослідження. Рушійною силою історії, на думку авторів, було козацтво, йому приписували всі перемоги і заслуги у численних війнах. К.л. вважаються літописи Самовидця, Григорія Грабянки і Самійла Величка. Завершує традицію К.л. “Історія русів”. Кожна із цих пам’яток є складною, багатоплановою розповіддю про події Хмельниччини, в якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій, битв, повстань, змов, окремі документи, тлумачення тих чи інших подій життя України. Кожен з творів — оригінальне полотно, яке має свої особливості. Якщо літопис Самовидця відзначається оригінальністю їх змісту та простим викладом подій, то інші — бароковим типом світосприймання, у них вже спостерігається наближення викладу до літературного. Літопис Самовидця об’єктивно оповідає про події і фактографічно їх змальовує, а Григорій Грабянка та Самійло Величко користуються при написанні своїх творів безліччю джерел. Писані вони тогочасною Літературною мовою у формі порічних записів, оповідань, сказань, повістей із залученням різних документів. У них наявні розгорнуті характеристики героїв, детальні описи батальних сцен, інтерпретовані історичні перекази, легенди. Використані прислів’я, приказки, фразеологізми.
3. Праці написані в 19 - на початку 20 століття.
Грушевський Михайло Сергійович
Український історик, громадський та політичний діяч. Завідувач
кафедри історії Львівського університету (1894–1914), автор понад 2000
наукових праць.
Історія України-Руси
10-томна монографія Михайла Грушевського. Головна праця його життя.
Містить виклад історії України від прадавніх часів до другої половини 17
століття. Писалася з перервами протягом 1895—1933 років. В “Історії України- Руси”
Грушевський приділяє значну увагу культурним процесам, бо вони, на його думку, грають
визначальну роль в історичній долі народу: від розвитку і рівня культури часто залежить вибір народом
шляху на перехрестях історії. Крім того, самобутність культури – характерна ознака самого існування
народу. Ось чому вчений поряд з проблемами політичної та економічної історії детально розглядає у
своїх дослідженнях і проблеми історії культури, розробляє власну концепцію культуротворчого процесу
на України.
Яворницький Дмитро Іванович
український історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф,
письменник, дослідник історії українського козацтва. " Історія українського козацтва"- книга є найбільш повним історичним дослідженням, що охоплює період
1471—1734 рр. На багатому документальному матеріалі в популярній формі
всебічно висвітлюється життя запорізького козацтва. Приступаючи до студіювання запорозької тематики, учений, на відміну від попередніх історіографів,
поставив за мету висвітлити не тільки політичну та воєнну історію запорожців, а й тогочасну побутову
реальність козацтва, їх внутрішній світ, звичаї, уявлення, вірування, культуру. “Перед тим як писати
історію козацтва, необхідно обійти весь запорозький край, вивчити матеріальну і духовну культуру” ось
на що спирався Дмитро Яворницький при написанні своєї праці.
Домашнє завдання: параграф 23, та дати відповіді на запитання:
запитання.
Запитання 1
Який історичний твір розповідає про події часів Русі-України?
Запитання 2
Який із наведених фактів стосу\ться Михайла Грушевського?
Запитання 3
На якому з фото зображено Дмитра Яворницького?
Запитання 4
Автором праці "Історія України-Руси" є
Запитання 5
"Енциклопедією історії козацтва" називають
Запитання 6
Написанню своєї роботи "Історія України-Руси" Михайло Грушевський присвятив ... років
Запитання 7
Головою Наукового товариства імені Тараса Шевченка був
Запитання 8
"Історія України-Руси" складалася із ... томів
Запитання 9
Головою Української Центральної Ради в 1917 р. було обрано
Немає коментарів:
Дописати коментар